"Давно вже це було, давно"

Коли приходить ніч
Я згадую тебе
Твоє тепло, твій дотик,
Твої уста палкі
Та руки ніжні
І світ твоїх бажань
Тепер моїх страждань.

Приспів:
Забула я усе, та твої поцілунки,
Які ж вони були неначе порятунок
Від страшної зими, пустої темноти,
Від мене самої, де вже не будеш ти. (2р).

Не буде вже ніколи
Тебе у моїй долі,
Ти лиш в моєму серці
Ти завжди там живеш.
Нехай і буде інший
І буде все в нас інше
Він просто подібний
Нагадує тебе.

Але це не ти, не твої поцілунки,
Не рук твоїх тепло.
Давно вже це було, давно.